Волобуєва Кіра, учениця 11 класу Охоченського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Томіліна Ірина Вікторівна

Війна. Моя історія

24 лютого 2022 року Росія нахабно вдерлася на мою землю. Я дитина, і ця війна стала моїм першим великим випробуванням у світі дорослих. Ранок 24 лютого 2022 року став для  українців початком найбільших потрясінь у їхньому житті. Ворог лупав прицільно, він намагається зламати нашу ідентичність та стерти колективну пам'ять.

Невже Путін думав, що українці пробачать йому окуповану Бучу, Ірпінь, Гостомель, Херсон та інші міста, які намагалися окупувати.

Тисячі  людей втратили свої оселі  і розлучилися з близькими, переживаючи те, що багато хто раніше бачив лише в кіно.

Я з жахом усвідомлювала, що дитинство закінчилося. Ця війна стала випробуванням для нас усіх, і це війна за свій шлях. Шлях, де Україна має продовжувати боротьбу за свою незалежність і майбутнє.

Ворог перетворював будинки у привиди, вбивав мирне населення та забирав у полон. Росія продовжує свою тактику, а українці продовжують донатити на зброю, одяг військовим, допомагають внутрішньо - переміщеним людям, які потребують допомогу.

Українці незламні, коли ворог атакує, ми згуртовуємося, бо ми одна міцна та сильна нація, яка ніколи не віддасть свої землі.

Наша нація сильна, як ніколи. Ми знаємо, що робити під час сирен, як надавати першу допомогу, як не боятися. Я мрію про час, коли більше не буде сирен. Коли не треба буде ховатися у бомбосховищі. Мрію про Перемогу. Її будемо святкувати усім світом! Уявляю міжнародний флешмоб: одягнуті у вишиванки українці усього світу  вшанують героїв війни, запалять свічку. Прикладуть долоню до серця, тихенько прошепотівши: Героям Слава!

На моїх очах будуть сльози, але не від болю та жаху, а від щастя. Мій батько, який зараз в ЗСУ, повернеться додому і я буду міцно обіймати його. Ми більше не розлучимося і я зможу відчувати тепло його обіймів щодня, бо я дуже сумую за ним.

Україна після війни розквітне. Ми відбудуємо кожен будинок і посадимо багато квітів, встановимо меморіали героям у кожному місті України. Це все буде після війни.

Україна  залишиться цілісною та суверенною, адже кожен з нас патріот, справжній українець, що готовий віддати життя заради своєї Батьківщини. Наша армія з однієї з найслабкіших перетворилася на одну з найсильніших та мотивованих армій світу.

Наші бійці мають йти на війну у повному обладнанні і зі зброєю у руках, аби впевнено захищати суверенні кордони України. Українська нація має героїчне минуле за плечима, а також молоде обличчя. Талановиті, молоді, сильні, незламні, вмотивовані та безстрашні українці змінюють історію сучасної України.

Українські захисники роблять все можливо для виявлення та нейтралізації максимальної кількості ворожих сил та ресурсів, навіть в умовах забезпеченої стабільності наших позицій.

Чим більше їм вдається знищити зараз, тим менше ворогів має ресурсів для подальшої агресії, і це стане першим етапом на шляху до остаточного визволення України від загарбників. Ми пишаємося нашими мужніми захисниками, які відстоюють Україну, і завжди пам'ятаємо тих, хто не може святкувати з нами Перемогу, хоч так багато мріяли про цей момент і віддали за нас найменше — своє життя.

Їхній подвиг неоціненний, і наша пам'ять про них завжди буде вічною.

Від мене залежить, якою я стану після цієї війни. Я можу вирости такою, яка пам'ятає цей час, як період важких випробувань, але також, як період, коли я допомагала людям  нашої країни і своїм співгромадянам. Я можу бути маленькою, але однією зі значних частинок у боротьбі за мир та незалежність.