Тутаєва Єлизавета, учениця Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Вдовиченко Катерина Сергіївна

Моя Україна майбутнього

Війна…Це слово завжди викликає асоціацію зла, крові, насилля. Про все це я дізнавалася із сторінок художніх творів, підручника історії. Після 24 лютого 2022 року це слово зазвучало для мене ще трагічніше. Дехто в розчаруванні, дехто не вірить в перемогу, дехто просто спостерігає.

А я згадую своє дитинство, воно поєднується тільки з Миром.

У дитинстві усі рівні, ми дружимо один з одним, безкорисливо допомагаємо і радіємо за інших, бо таке наше було єство. Ми не бачили зла, гніву, ревнощів, тому що буди сповнені любові, дитячої любові. Миру. У нас було лише те саме мирне світло, яке  усі зараз жадібно намагаються повернути, віднайти.

Для мене Мир ― це саме діти. Їхня щира достеменна надія, віра та любов завжди рятували цей світ. Діти вносять в перемогу України саме це чарівне відчуття, що все буде добре, їхні мирні очі ладні перемогти будь-яке зло, яке на нас чатує.

Безперечно, наша ненька-Україна  багато знесла : горя, болю, відчаю, безнадії і ще стільки пролила сліз. Але це не вирок. За всіма цими труднощами обов’язково, український народ, побачить, що Україна встає, підіймається з гніту, розквітає. Як помститься своїм ворогам. Я бачу Україну найсильнішою країною у світі.

Хай не така військовозабезпечена, як Америка. Хай не така високоекономічна, як Китай, і хай не така найбільша за масштабом, як росія. Але попри все, у нас найсильніший духом народ, земля та повітря пропахле перемогою вічних боїв, але переможених.

Земля, яка поховала у собі стількох людей, все ще сильна і продовжує годувати своїх дітей. Україна буде незламна, непоборна, авторитетна держава, з людьми,  на яких усі будуть хотіти рівнятися. Держава, яка увійде в історію як країна, яка любить свій народ, і яка до кінця стоятиме,  оберігаючи нас, а ми її.

Українці обов’язково переможуть, як перемагали, і як будемо перемагати, бо не за силу, а за правду стоїмо. А там, де правда, там завжди найбільше сили.

Тому, як тільки Україна здолає ворога, я буду дякувати Богу, що Він знову дав нам сил порятувати нашу батьківщину. Я впевнена, що очі від радості будуть сльозитися навіть у самих незламних, адже цю війну ми ділили разом, тому і перемогу розділимо. З людьми за тисячу кілометрів, з людьми, які, навіть не будучи українцями, допомагали і вкладали в перемогу України щось своє і від щирого серця.

Після тріумфу мені б хотілося зробити крок, який змінить життя тут для усіх.

Щось від себе, щоб через роки дивитись як нове покоління не плаче від війни або інших проблем, а живе у тій самій «Країні мрій», якою стане наша люба Україна.