Зранку прокинулися, жінка збиралася на роботу. Мені зателефонували товариші та сказали, що війна почалася. Мати зі мною живе. Коли росіяни підійшли до населеного пункту нашого, то обстріли почалися. Ми ховалися в погребі. Це найважче було.

Просто в голові не вкладалося. Як можна обстрілювати мирних людей? Як можна вбивати? Росіяни - звичайні вбивці, бандити. Коли поряд гинуть люди, домівки руйнуються – це, звісно, шокує.

Довго ми терпіли. Виїхали, мабуть, у травні. Спочатку стрілянина була, потім ставала все дужче і дужче. Уже біля дому вибухало. Зрозуміли, що все може закінчитися плачевно. Благо, в нас автомобіль свій. Зібралися і поїхали. У нас була можливість трошки вивезти речей своїх. У принципі, все нормально, тут гуманітаркою допомагають.

Виїжджали в Запоріжжя, тому що далеко не хотілося їхати. Ми хотіли бути поближче, щоб швидше повернутися.

Я думаю, що в найближчому майбутньому війна закінчиться.