«Ми вже забули, що таке мирний час»

Онуки Любові В’язової були поранені під час обстрілу Мар'їнки. Одна з крихітних онучок навчилася ходити в підвалі, де ховалася сім'я. Наслідки військових дій сім'я переживає досі.

Війна для мене – це сильний стрес. Це неприпустимо в наш колишній мирний час.

Спочатку не зрозуміли, коли нас почали бомбити. Після до нас дійшло, як це страшно. Внучці моїй було пів року, коли почалася війна, вона і ходити навчилася в підвалі. Це страшно. Нікому не побажаю, навіть ворогам, таке пережити.

Нам було видно, куди, навіщо стріляли, де падало. Мої внучата після похорону чоловіка, на другий день при обстрілі постраждали. Троє внуків були поранені. Найменшій було тоді чотири рочки, вона отримала поранення в живіт. Внучок був поранений в плече, так і не витягли осколок. Старша внучка отримала в стегно осколок – лікарі теж не змогли витягнути. Так діти і живуть з осколками.

В город іду і прислухаюся: чи є стрілянина. Тому що часто було таке, що я поповзом вилазила з городу. Тоді не було можливості вільно пересуватися, піти на сусідню вулицю і набрати відро води для пиття. І води не було.

Найцінніше для мене – моя сім'я, мій будинок, моя церква, в яку я ходжу і яку люблю і ніколи її не залишу.

Раніше ми не цінували мир, не знали, що це нам подаровано долею, а зараз страшно. Весь час прислухаємося і дітей далеко не відпускаємо, бо в будь-який момент можуть почати стріляти.

Ми навчилися цінувати безпеку. Це найголовніше. Навіть те, що ми навчилися економити, теж велика заслуга. Не викидаємо хліб собакам. Дійшло до того, що ми в морозилці зберігаємо хліб. А раптом не буде де взяти …