Війна – це сльози дітей і кров людей, які в цьому не винні. Наше місто обстріляли в 2014 році. Точно не пам'ятаю коли, але ближче до літа. Мар'їнка потрапила під обстріл. Потім розповідали, що в Донецьку щось відбувається. А поки нас не торкнеться, ми цього не розуміємо.

Коли все починалося, ми були в гостях, і в тому населеному пункті стояли системи «Град». І ми тоді побачили, як вони стріляють. Ось це запам'яталося. Ми переживали за своїх рідних, які на тому боці знаходяться. Головне, щоб не стріляли, щоб кров не лилася.

Я переїхала до Маріуполя, бо почала тут вчитися. На жаль, ми не бачимося з рідними, не відвідуємо Донецьк так, як хотілося б. До початку військових дій мої батьки працювали в Донецьку, а потім роботи не стало. Повертатися я не планую.

Зараз живу в Маріуполі і ходжу, не боючись нічого. І дуже хочу, щоб війна і весь безлад закінчилися.