Я з Дружківки. Нікуди не виїжджала і не збираюсь. Мені 60 років. Ми тут і воду таскали вручну, і без світла були. Але нічого, пересиділи. Зараз усе  гаразд. Будемо сподіватися на краще.

Слава Богу, всі живі, здорові. Це - найголовніше, а все інше додасться. Половина рідні виїхала на захід, у Львів, а половина - тут. Уже навчилися з цим усім справлятися: і з сиренами, і з вибухами. А що тут вдієш? От виженемо цих паразитів – і буде все добре.

У нас люди такі зараз, що кожен старається іншому допомогти, підтримати. Народ згуртувався.

Мрію, щоб війна скоріше закінчилася. Щоб усе відбудовувалося, налагоджувалося. Щоб усе було в нас добре.