Мешканка Валуйського з початком війни на Донбасі втратила спокій та роботу. Сім'я ховалась у порожній квартирі двоповерхівки, бо підвалу поблизу не було. Зараз жінка мріє про мир та роботу.
Ми живемо у двоповерховому будинку на кілька квартир. Коли 2014 року починали стріляти, ми спускалися на перший поверх у порожню квартиру. Там почувалися, як під захистом. Коли припинявся обстріл, поверталися назад. У нас у квартирі і вікна від стрілянини вилітали, але вже все відремонтували.
Ми без світла та їжі сиділи. Мене та доньку скоротили на роботі, тільки чоловік працює, а на 6000 гривень усіх не прогодуєш, та ще й комунальні платежі сплатити треба.
Наразі трохи безпечніше, але іноді починають стріляти.
Хочу забути все, що було, і щоби перестали стріляти. Мрію, щоб закінчилася війна, влаштуватися на роботу та отримувати хоч якусь зарплатню, щоб жити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.