У 2014 році почалася війна. Вибухи були чутні далеко за містом. Вони звучали так, ніби це гроза. Але вони ставали все ближче і ближче – в одну мить над будинком пролетів вертоліт і почали вибухати боєприпаси. Вилетіли вікна, нам довелося ховатися в підвалах і спати одягненими.

Ми прийшли на вокзал, але квитків нікуди не було

І потім стало дуже страшно – ми вирішили виїхати з міста. Прийшли на вокзал, там було дуже багато людей. Усі хотіли виїхати, але квитків нікуди не було.

Ми вирішили поїхати до Кривого Рогу, тому що там жили родичі. Квитків до Кривого Рогу теж не було, тому ми попросилися до провідниці. Усю дорогу до Кривого Рогу довелося провести в коридорі, тому що не було місць.

Ми зняли квартиру. У нас не було меблів. Нам довелося їх купити, щоб де-небудь спати. Я змінив школу, у мене з’явилися нові друзі. Батьки купили мені BMX (велосипед), я катаюся та вчу трюки.