Історії, які ви нам довірили
До війни життя було спокійним і стабільним, я була впевнена в майбутньому, були плани. Жили в Мар’їнці. Під час сильних обстрілів на деякий час виїжджали в сусіднє село до дідуся. Нам було дуже страшно! Це був страх за дітей, за батьків.
Ми спускалися в підвал, і у нас падало недалеко – залпи, сильні вибухи. Із нашої вулиці було добре видно іншу вулицю, яку обстріляли. Там був вогонь. Ми всією вулицею вийшли, підійшли до краю, дивилися на це все.
Я втратила роботу, чоловік втратив роботу. Морально дуже вплинуло це все. Жодних планів, нічого не було. Подорослішали всі одразу років на десять.
Старша дівчинка була маленька, лише три роки, коли все почалося. Менший народився у 2019 році, він не розуміє всього цього.
Ми раптово стали дорослими. Думаємо абсолютно про інші речі, ніж раніше. Уже не потрібні гаджети якісь, аби з дітьми було все добре та з рідними. Але поки ні безпеки немає, ні стабільності, ні якогось кращого майбутнього.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
