Раніше я багато часу проводила з онуками. Зараз вони виїхали, живуть у Запоріжжі. Тепер важче спілкуватися: то школа, то карантин. Дорогувато все. Проблеми, як і у всіх, напевно. 

Мені дочка зателефонувала, почала плакати: «Мамо, давай виїжджати». Ми виїхали в липні – серпні [2014-го] на море в Урзуф на Белосарайці. Були там із восьмого липня по вересень.

Ми постійно на нервах. Мені потрібне заспокійливе

У нашому будинку були руйнування. Вікна вибуховою хвилею викинуло, вони були побиті, з одного боку дах був побитий. Переважно дуже постраждали дах і вікна. Дах нам допомогли відновити, а вікна ми насилу засклили самі, але це не те, що було раніше. Поставили, щоб не дуло, утеплювачем затягнули й живемо.

У сам будинок не було [влучання]. А з будинку бачила, як стріляли і куди летіло. Потім у мене стався інсульт – і другий рік живу я на ліках. Пенсія маленька, на ліки не вистачає. Це для мене проблема. І ще в нас проблема з тим, що погано йде вода. То йде, то не йде. Машинкою випрати неможливо, тому що напору немає.

Раніше проблем не було, а зараз хвилюєшся, щоб день пройшов нормально й не стріляли. Постійно нервова напруга, ми постійно на нервах. Мені потрібне заспокійливе. Я багато його п’ю. І від інсульту потрібні ліки, а вони все зараз дорогі.