Сім’я Юлії Валеріївни на собі відчула всю жорстокість росіян під час обстрілів Харкова

Ми жили у Харківській області у селі Великі Проходи. Коли все тільки почалося, ми з дитиною та чоловіком відразу поїхали у Харків до мого батька. У місті ми день просиділи у будинку, поки не почали обстрілювати наш район.

Ми були вимушені перейти в підвал і там переховувались понад місяць. Було дуже було страшно, коли поруч з нами прилітали ракети. На щастя, їжу нам щодня привозили волонтери, вони також намагались допомогти з ліками.

Згодом ми вирішили виїхати з Харкова у Полтавську область, а далі я з дитиною виїхала у Польщі. Наразі ми вже повернулись в Україну, і моя сім’я знову разом, тільки батька я не бачила пів року.

До початку війни я була в декреті, але зараз шукаю роботу.