«Ми плакали, коли нам привезли медикаменти»

Я опинилася на межі виживання в зоні АТО без ліків і державної підтримки. Мої рідні зверталися по допомогу в різні фонди, але надати гостро необхідні ліки погодився лише Гуманітарний Штаб Фонду Ріната Ахметова.

Захворіла я у 18 років. Тривалий час лікарі вагалися з діагнозом, поки не виявили доброякісну пухлину мозку – аденому гіпофіза. Відтоді я змушена довічно приймати медикаменти.

Сім'я моя складається з двох поколінь: літні батьки й діти. Мама й тато на пенсії, брат викладає в Донецькому національному університеті. До цього літа ми самі справлялися із закупівлею ліків, причому один із препаратів дуже дорогий і не зареєстрований в Україні – купували в Німеччині.А влітку в Донецьку почалася війна.

У липні я переїхала до батьків у Красноармійськ (нині Покровськ) Донецької області – разом спокійніше. Тоді ж сім'я втратила будь-які фінансові надходження, зникли пенсії та зарплати..

Усі дуже турбуються за мене. Просто не могли повірити, отямитися через те, що хтось не залишився байдужим, увійшов у моє становище, буквально подарував ці дорожезні ліки. Ми всі вдячні Штабу! А я мрію сказати дякую особисто Рінату Леонідовичу. Знаєте, ми ж до різних фондів зверталися, а допоміг тільки один.

На жаль, через хворобу я ніяк не можу влаштуватися на роботу. Але тепер у мене з'явилася надія, що все владнається. Підтримувальні медикаменти на руках, тож я в пошуку. Поки єдине джерело доходу – татова пенсія, яка, нарешті, надійшла. Рятує урожай зі свого городу – трохи запаслися картоплею. Ось так і живемо.