Ткаченко Софія, 11 клас, Широківський ліцей №1 Широківської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Карнаух-Балка Валерія Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - жахливе випробування, котре впало на плечі українців ще у 2014 році, коли росіяни окупували Крим, а згодом розпочали воєнні дії на Донеччині та Луганщині. Втім, більшість українців на той час не усвідомили повністю трагізм подій, що дало можливість ворогу, вже у 2022 році, розв’язати повномасштабну війну, посилену величезною кількістю пропаганди. Складно аналізувати і говорити чи тепер усе суспільство усвідомило той жах, який відбувається з нашою країною, бо навколо цього досі точаться гострі суперечки, яким, здавалось, давно не місце в українському просторі. Зона комфорту побудована на російській культурі не дає українцям достатньо збагнути термінову потребу змін у собі і своєму житті, що стає підґрунтям для абсурдної часом ворожнечі, котра поступово переходить у “розрив” нації.

Свідома частина громадян не готова миритися із меншовартістю інших, хто банально не готові виходити зі своєї бульбашки та змінювати світогляд.

Я стала на стежину утвердження своєї національної ідентичности у 2022 році, вже після початку повномасштабного вторгнення, хоча роздуми на цю тему були у моїй свідомости задовго до цього. Дитинство у зросійщеному середовищі побудувало навколо мене ілюзію нормальності російського в Україні, тому я, наслідуючи оточення, захоплювалась російською культурою. Певним каталізатором змін стала поява у моєму житті людини, котра іще задовго до великої війни, активно демонструвала свою свідому позицію, роблячи це настільки натхненно, що мимоволі й сам починаєш цікавитися тим, хто ти є і яке маєш коріння. Саме тоді з’явився потяг до українського. Посилила прагнення пошуку свого повномасштабна війна, котра відразу розставила кордони між своїм і ворожим.

Згодом почався довгий процес знайомства з рідною культурою, пошук свого місця серед тоді ще нового. Якраз тут у моєму серці зародилась беззаперечна любов до українського слова, написаного талантовитою рукою українського митця.

Відверто кажучи, вихід із своєї зросійщеної зони комфорту виявився складним випробуванням для мене, тоді іще загубленого підлітка, котрий і без того не сформував свою особистість, але однозначно вартий усіх тих перешкод. Шкода, що тільки жорстока війна стала для мене приводом роздумів над своєю історію і культурою. Ця сторінка мого життя стала гарним досвідом, котрий іноді й змушує почуватися винною перед тими, хто зараз бореться за Незалежність нашої країни, за те, що я так само, як і більшість несвідомих громадян, толерувала російську культуру, яка зараз прийшла знищувати нашу. В будь-якому випадку це - безцінний досвід, який сформував мене такою, яка я є.

Всі події і люди, котрі траплялися мені, дали важливі для засвоєння уроки. Сором за те, що віддаю недостатньо, в той час, як хтось віддає найцінніше, певно, буде зі мною іще довго, але сорому за те, що я не віддаю взагалі нічого, вже не буде.

Кожен із нас обирає свій шлях самостійно, формуючи його із власних упереджень та світогляду. Із приходом війни все змінюється, у тому числі й перераховані вище риси особистости. І саме в умовах війни перед кожним громадянином постає вибір: свідомість і боротьба чи меншовартість і бездіяльність. Шлях свідомости та боротьби болісно складний, в той час, як меншовартість і бездіяльність одразу сприймаються найпростішими. І це питання не про те, який ти громадянин, а яка ти людина, адже війна – це не просто політичні непорозуміння, а величезна кількість незмірних втрат. Тих, котрі хотіли жити поруч зі своєю сім’єю, будувати плани, милуватися кожним куточком вільної України.

Тому кожен громадянин, що обрав простий шлях, повинен постійно себе запитувати: «Чи за мою бездіяльність країна втрачає найкращих?» Відповідь сама наштовхне на потрібний шлях, якщо ж не наштовхнула, тоді варто задуматися про власну людяність.

Ми ніколи достатньо не віддячимо всім тим, хто боровся і бореться за нашу країну і кожного із нас. Але ми можемо побудувати ту державу за яку там б’ються. І зробити це можуть тільки національно свідомі громадяни.