Євсеєва Вероніка, 11 клас, Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Смілянської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Скляренко Надія Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Руйнування, смерть, плач дітей, голод, інфляція, страждання, холод і біль - саме ці слова першими спадають на думку, коли згадую про війну. Кожен з нас щодня стикається з цими реаліями, і вони залишають глибокі рани в нашій душі.

Все почалося 24 лютого 2022 року. Той ранок був як будь-який інший, але через кілька хвилин усе змінилося. Спочатку я навіть не могла повністю усвідомити, що відбувається, хоча і зараз, через тисячу днів, важко осягнути масштаб цієї війни. Це більше, ніж просто бойові. І на жаль мій єдиний спосіб пережити ці дні - удавати, що все під контролем. Хоча це, звісно, далеко від правди. Усередині мене постійно точиться боротьба між надією і безпорадністю.

Я відчуваю відповідальність перед своєю Батьківщиною, тому намагаюся допомагати, а саме волонтерити, брати участь у благодійних ініціативах. Проте іноді здається, що цього замало.

Але я тримаюся за надію. Вона - це те, що дає мені сили продовжувати. Мрія про мир, про те, що одного дня війна завершиться, живе в мені кожної хвилини. Сподіваюсь, що всі ті шрами. які ми отримали під час цієї війни загояться, і лишаться лише спогадами, а не жорстокими реаліями.

Мій шлях під час війни - це шлях стійкості та боротьби, шлях співчуття і допомоги іншим, шлях продовжувати, навіть коли мені самій важко. І я продовжую з вірою в краще майбутнє для кожного з нас.