На початку війни люди кинулись робити запаси продуктів і кожного дня спустошували полиці магазинів, але не жалкували коштів на потреби армії            

24 лютого я і моя сім‘я знаходились вдома, у селі Зарванці на Вінничині. Ми мирно спали і чекали нового дня, щоб відправити дитину до школи і йти на роботу. Але коли прокинулись і дізнались, що почалась війна, не вірили, що це сталось, і не розуміли, що нам робити далі. Залишились вдома і почали зв‘язуватися із рідними, щоб дізнатися, яка у них ситуація.        

На початку війни у всіх був шок, і всі побігли по магазинах скуповувати продукти першої необхідності. Робили запаси, бо зачинялись всі магазини, і ми не знали, чи взагалі щось далі буде працювати.

Найбільшим шоком був прильот ракети в Будинок офіцерів у місті Вінниця 14 липня. Було багато жертв, це був найстрашніший день від початку війни.

Тільки на початку війни, коли зачинялися магазини один за одним, відчувалась нехватка продуктів харчування. Але ми встигли зробити мінімальні запаси води та їжі у мережі великих супермаркетів, полички яких спустошувалися з кожним днем.           

Найбільше турбує постійна тривожність під час повітряних тривог. Ще турбує, що діти залишились без можливості навчатися офлайн.

Зворушують наші люди та волонтери, які наближають перемогу і допомагають армії та нужденним. Найбільше здивував збір на байрактари, який люди зібрали за добу.     

До війни і зараз я займаюсь домогосподарством, дитиною та сім‘єю. Не працюю, бо чоловік забезпечує нашу родину.