Я працювала бухгалтером в сільській раді. Другого березня росіяни окупували наше село та зайняли будівлю сільської ради. Обстріли були постійно, бо ми знаходимось на трасі в сторону Маріуполя. Цілодобово ми жили в страху, ховалися в підвали. Ми сиділи без світла та зв’язку.

Через місяць ми зрозуміли, що треба виїжджати. Ми не хотіли жити під окупантами.

Ми проїхали більше десяти блокпостів. Там перевіряли молодих хлопців, дивитись на це було дуже важко.

У селі під обстрілами залишились батьки. Волонтери туди не доїжджають, люди там просто виживають.

Живемо та сподіваємось, що повернемось. Чекаємо на деокупацію, хочеться повернутись додому.