Лемчик Наталія, вчитель, Ліцей №2 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У кожної людини є подія, яка змінює плани, вносить свої корективи, але початок війни в України повністю змінив світогляд та життя українського народу. Любов до Батьківщини зміцніла, об’єднала всіх українців по світу.

Країни побачили і почули про нас, нашу боротьбу, наших незламних воїнів, які стоять до сьогодні на захисті нашої держави.

Початок війни став найболючішим тривожним часом для нас. Усе змінилося, коли ми почули це слово, почули звуки бойових літаки, ракет та роботу ППО. Страх, біль втрати та сльози, які наш народ переживає щодня, не зрозумілі світові до кінця, але ми сильні та витривалі. Ми - нація нескорених, яка відстоює інтереси своєї держави.

Перше слово підтримки та допомоги я почула від батьків, як і більшість людей, оскільки це наші найрідніші люди. «Все буде добре, не переживай».

Весь час ми заспокоювали себе, але на екрані телевізорів було зрозуміло, що потрібно допомагати і вірити у краще. Пізніше я стала тією, хто допоміг впоратися із почуттям тривоги для свого чоловіка, який надто панікував та бачив далекоглядні сценарії. Як і кожна мама, допомагала дітям впоратися із переживаннями, почуттями, які відчували у той час.

Діти, як губки, все поглинають, чують, бачать, а ми стараємося бути їхнім захистом.

У нашому містечку відразу почав працювати гуманітарний штаб на базі ліцею, де я працюю, ми почали підготовку до прийому людей, які стали внутрішньо переміщеними. Все потрібне приносили з дому, як вчителі, так і місцеві жителі, батьки.

Поступово ми почали працювати на перемогу, щодня були нові виклики, завдання. Так не всі відразу підуть на фронт воювати, але кожен з нас на своєму місці.

Ми плетемо маскувальні сітки, збираємо засоби особистої гігієни, термобілизну, смаколики та інше. Ми організовуємо благодійні ярмарки для закупівлі турнікетів, аптечок, футболок, взуття, акумуляторів та іншої амуніції, яка дуже потрібна на передовій нашим ЗСУ.

На заході країни нам не так відчутно весь жах східних областей, але у нашому місті та всіх навколишніх є полеглі Герої.

Ми щодня ведемо боротьбу із російською мовою, музикою та інтернет-ресурсами. У закладі освіти систематично проводиться робота щодо запобігання вербуванню підлітків, виявлення інших нових систем російського вторгнення у нашій країні.

Хочеться просто жити, працювати, відпочивати, але, напевно, саме таким є наш шлях. Шлях українського народу, який  завжди в боротьбі за незалежність, який має більше сумних і трагічних подій в історії.

Ми не падаємо духом, ми сильні, вільні та працьовиті, за це нас знають у всьому світі.

І сьогодні ми чуємо, що коли хтось каже «Слава Україні!», решта відповідають – «Героям Слава». Нехай наш дух з вірою в Бога і швидку перемогу міцниться, оскільки всі виснажені від переживань та щоденної боротьби. Народе український, будь окрасою цілого світу, будь прикладом християнської віри та любові. Вірю і знаю: «Все буде Україна!»