Жінка з мамою залишилися у місті, куди прийшла війна, заради семи домашніх улюбленців. 

Я була вдома, спала, але о четвертій ранку 24 лютого різко прокинулася від потужних вибухів. Мене охопила сильна тривога: я одразу зрозуміла, що відбулося. Було дуже страшно! Ми слухали українське радіо, щоб розуміти, як діяти, читали новини в інтернеті. Потім ввімкнули сирени в місті, і ми з мамою пішли в укриття. Ось таким був перший день війни.

Сестра з родиною виїхали одразу ж і залишили на нас з мамою сім своїх тваринок -три коти і чотири собаки. Це і шокувало. Тваринки були дуже налякані, і ми вирішили залишатися вдома з ними. Я втратила роботу, і ми намагалися виживати на маленьку мамину пенсію.

Так, з нестачею їжі ми стикнулися. У нас не було коштів, запаси закінчилися і було дуже скрутно. Допомогли волонтери, величезна їм подяка! Декілька разів привозили продукти нам з мамою і корм тваринам.

До глибини душі і дуже приємно зворушило те, що абсолютно незнайомі люди готові були прийти на допомогу. Коли ми були у розпачі: чим годувати тваринок, - нам чужа людина привезла корми для них. Це було як чудо!

На жаль, роботи зараз не маю. До війни працювала у підприємця. Дуже важко зараз знайти роботу, та ще й здоров'я підводити стало. Так, можна було б і змінити професію, щоб мати роботу і заробіток.

У нас постійно стоять у вітальні тривожні рюкзачки. Вони давно зібрані і постійно нагадують про те, що війна триває і треба бути завжди пильними.