Хоча в новинах і говорили, що війна може бути, але це було для мене несподівано і дуже страшно. Не вірилося, що таке може бути в наш час. На початку магазини зачинилися, а загалом було в нас усе спокійно. Тільки коли дивилися новини, то було важко морально, страшно було на це дивитися: люди тікають, усе руйнується. Ми дивилися і плакали разом із тими людьми.

Найбільше шокував Ірпінь. Там таке страшне коїлося! Не було зв’язку, люди були закриті від усього світу…

Усі дуже переживали. Мої рідні жили в Чернігівській області і в Харкові. Ті, що в Харкові, виїхали в Кременчук. Ми й зараз переживаємо - не знаємо, коли вся ця війна може закінчитися. Я тільки вірю в наші Збройні сили.