«Мы боялись, чтобы снаряд не прилетел, поэтому постоянно в подвал бегали»

Тетяна Григорівна в 2014 році повернулася з відпустки додому і прямо у війну. З тих пір їй довелося пережити багато горя. Найбільше вона хоче миру.

Влітку 2014 року я відпочивала в Криму і там почула, що в Слов'янську почалися обстріли. А коли приїхала додому, і у нас вже громили. Від цього жаху ми ховалися в підвали. Кожен день бігали, бо боялися влучень. Найсильніші бомбардування були в кінці 2014-початку 2015 року.

Були перебої з водою і опаленням. Часто перебивали трубопроводи, тому воду нам привозили. Виручала своя свердловина.

Ми з чоловіком отримували гуманітарну допомогу від Ріната Ахметова. Дуже хороша допомога була. Ми і самі харчувалися, і сестрі моїй допомагали. Велике спасибі Рінату Ахметову за це.

Я мрію, щоб не було війни. Нехай пенсія маленька у нас, якось виживемо, тільки щоб не було війни.