Війна змусила нас жити в дуже важких і неякісних умовах - зараз ми залишаємося без води та без інтернету, який так важливий для навчання дітей. Через постійні обстріли в місті ми всі перебуваємо в стані хронічного стресу. Це постійне відчуття небезпеки виснажує і не дає спокою ні на хвилину.

Найстрашніший день у нашому житті я не забуду ніколи. Це було тоді, коли почали масовано обстрілювати наше місто. Я залишилася з дітьми сама, чоловік на той момент був на роботі. Мені довелося швидко збирати дітей і посеред ночі бігти з ними до бомбосховища під звуки вибухів. Цей жах назавжди врізався в пам'ять.

Попри такі нелюдські умови та відсутність базових речей, донька намагається знаходити радість у творчості та побуті. Вона дуже любить малювати картини за номерами, повністю занурюючись у цей процес, а також обожнює випікати, що допомагає всій нашій родині хоч на трішки відволіктися від цієї важкої реальності.