У мене сім’я – жінка і двоє дітей. Працюю я на Укрзалізниці, жінка вчителює, проживали в Бахмуті. В перший день війни я їхав на роботу в Попасну - було дуже страшно. Був обстріл Попасної, і ми сиділи в підвалі. Потім, о дев’ятій ранку, нас евакуювали назад у Бахмут, ми місяць посиділи там і виїхали.

Труднощів в дорозі не було, тільки важко, що ми нічого з собою не взяли. Ми 15 років збирали гроші на квартиру, купили її у 2020 році, а зараз її немає. 

Шок, що немає свого житла. Зараз дуже хотілося б поїхати додому, але розуміємо, що ми цього не зможемо зробити.

Черкаси мені сподобалися. Нове місто мене приємно вразило. Ми працюємо, в принципі, все є. Війна на всю родину вплинула негативно: всім хочеться додому. Друзі і родичі - по різних містах України. Найголовніше зараз, щоб був мир, а там - побачимо.