Гаєва Валерія, 11 клас, гімназія № 237 м. Києва

Вчитель, що надихнув на написання есе — Денисенко Ольга Валентинівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

Всі ми маємо такі різні історії та життєві шляхи, але початок у всіх приблизно однаковий — ми всі прокинулись від гучних вибухів під ранок, не усвідомлюючи, що це був кінець нашого звичного старого життя.

І назва нового життя — війна... У пам'яті відразу пролунала фраза, яку часто повторювала моя прабабуся: "Можна все пережити, аби не було війни."

Коли на вулиці розвиднілось і я подивилась у вікно, то побачила шалені затори та черги на заправку, весь Київ був у паніці, так само почувались і ми.

Мій батько відразу вирішив, що нам потрібно поїхати до нашого села у Київській області, тому що там має бути безпечніше. Незважаючи на шалені затори, черги на заправках, магазинах та банкоматах — ми все ж таки доїхали до нашого будинку.

Однак, вже через декілька днів ми зрозуміли, що це був не найкращий вибір. Навколишні села були окуповані, і російські війська підступали все ближче і ближче до нас.

Проте нам все одно пощастило, бо вони зупинились в п’яти кілометрах від нас. Тим не менш, виїжджати було небезпечно.

Ми жили так близько місяця. В селі майже не було їжі, все, що в нас залишалося — це те, що ми купили в перші дні. Нам доводилось сподіватись на свої запаси, тому що продукти в місцеві магазини завозились дуже рідко.

Неподалік була ферма, яка не могла продавати молоко, тому що всі шляхи були перекриті. Тому для людей це був порятунок — молоко та м’ясо вони роздавали безкоштовно.

Завдяки підтримці один одного, нам вдалося вижити в цей тяжкий час. Кожен допомагав чим міг: люди ділилися останньою картоплею, овочами та крупами.

Вже в кінці квітня ми повернулися до Києва, адже російські війська залишили села. Все це нам показало, що треба залишатися один з одним у важкі часи. Ми віримо, що Україна переможе.

Цей шлях допоміг нам цінувати такі прості речі: їжу, тепло, любов та підтримку рідних. Ніяка війна не зламає наш український народ. Ми залишаємося сильними.

Цей урок залишиться з нами назавжди. Дякую нашим українським військовим за те, що ризикуєте своїм життям заради нашого майбутнього, заради нашої Батьківщини.

Ви — герої. Слава Україні!