Історію подано мовою оригіналу

У перший день війни було страшно і неспокійно. Я думала, що все швидко закінчиться. Обстріли тривали, але я залишалась вдома до останнього. Снаряди прилітали в місто. Не було води та світла. Вибухи лунали постійно. Так я змогла прожити пів року, потім вирішила виїхати. Зараз живу в Кривому Розі та постійно мрію про мир. Хочу повернутись додому. Не можу змиритись з тим, що в мене більше немає житла. Зараз доводиться сплачувати оренду. На зарплату вчителя це зробити дуже важко. Мої бабусі зараз поряд зі мною. Їх доглядала моя тітка, яка загинула від обстрілу. Осколок її вбив на порозі власного будинку. Тож бабусь вивезли волонтери. Я сподіваюсь, що ми всі виживемо та дочекаємось перемоги.