Я жила в Часовому Ярі. У перший день війни була вдома. Почались масовані обстріли, не стало світла, води та газу. Я готувала їжу на багатті. Снаряди прилітали в будинки. Багато людей загинуло. Не працювали магазини та аптеки. Кожного дня я не знала, чи виживу.

Я переїхала до Кривого Рогу. Довелось винаймати машину. Зараз я сподіваюсь лише на закінчення війни. Додому я вже не повернусь. Гадаю, що мого будинку вже немає. Війна принесла багато горя. Кожна родина відчула на собі наслідки війни. Я б хотіла, щоб Україна була вільною і незалежною. Не знаю, що далі зі мною буде. Якщо ситуація погіршиться, вже не зможу нікуди втекти.