Репенко Вікторія, 9 клас, Верхівський ліцей Ободівської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Несен Оксана Василівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Жахливе слово. Навіть коли тільки чуєш його. А ще страшніше відчувати те, що за ним приховано. Найперше – страх: що буде далі? чи залишимося ми живі? 24 лютого 2022 року – ця трагічна дата закарбувалася в серці кожного українця.

Перші дні війни для мене були жахливими.

З кожним днем відчувала все більшу небезпеку й страх. Люди почали масово виїжджати.

Було лячно навіть подивитися в небо, адже літали ракети, дрони, ворожі й українські літаки. Вибухи. Вони були настільки гучними, що аж завмирало серце... Не давала спокою думка: це ж щоразу смерті й каліцтва!

Моя сім’я відразу почала допомагати військовим.

Батьки старалися купити все необхідне (перед цим їм дав список комісар), також переказували кошти організаціям, що збирали гроші на потреби ЗСУ. 

Мене дуже зворушило, як українці, незважаючи ні на що, йшли воювати, жертвуючи своїм життям, залишивши свою сім’ю.

З часом я почала звикати до цих обставин. Ми вийшли на очне навчання. Звісно, воно не таке, як раніше. 

Часто доводиться перебувати в укритті, і через це пропадають деякі уроки.

Стали випробуванням відключення електроенергії: у той час не можеш виконувати заплановані справи, але не знаєш, чим зайнятися. Водночас я почала більше часу проводити з сім’єю.

Роки війни навчили мене цінувати миті життя. Я почала більше радіти простим дрібницям, прогулянкам з друзями, проведеному часу з родиною. Ще

я відкрила для себе радість допомагати бездомним тваринам. Вони такі беззахисні та милі!

Проте це не надовго відволікає від сумних думок. Дуже страшно уявити, як це боляче, коли вбивають близьку людину. Це втрата на все життя. Як жити батькам, які не дочекалися сина з війни? Дружині, яка більше не побачить свого коханого? Тисячі українських дітей більше не промовлять: «Тату»…

Але 1000 днів війни – це не лише про втрати та страждання. Це також про кохання, надію та рішучість. Я сподіваюся, що найближчим часом закінчиться ця клята війна, відбудуються міста й села, возз’єднаються родини. І наша люба Україна ПЕРЕМОЖЕ! Слава Україні! Героям слава!