Дмитрієв Роман, 17 років, Гранітненська ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Гранітне
Сьогодні мій День народження… Кожен чекає це свято. Мене привітали найрідніші люди, мої батьки. Щирі вітання отримав від друзів. Вранці на всю хату пахло пирогами, які готувала рідна лагідна матуся. А скільки подарунків! Не дивлячись на це, святкового настрою я не відчував. Зрозумів чому… На моїй рідній землі війна.
За роки війни трапилося багато чого жахливого, і що було найстрашнішим передати не можливо. Але я спробую це передати.
Через ці бойові дії наше село багато місяців було без світла. Ми нібито потрапило у минуле. Без світла, без інтернету, були тільки свічки.
Тепер я досить вже почув від людей, побачив в Інтернеті та з екранів телевізорів та відчув це сам, щоб стверджувати – людська війна просто є потворним явищем. А героїчні вчинки та виховання сили духу на війні – це просто необхідність, щоб вижити у сурових воєнних умовах.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.