Піскун Михаїл, Л10-Б клас, науковий ліцей "Політ" при обласному коледжі "Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А.С. Макаренка"

Вчитель, що надихнув на написання — Козловська Наталія Володимірівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1 день. Ранок, 4:00. Я ніби щось відчуваю, встаю і спускаюся вниз, де бачу шоковану маму, що дивилася у незвичайно шумний телевізор. Я нічого не питав, подивився теж.

3:40 почалася війна росії і України, моє серце впало у груди, коли я згадав, що мій тато та старша сестра у Києві.

1 день вечір. Я трохи вийшов з першого шоку та, терміново зв’язавшись з усіма родичами, заспокоївся, коли дізнався, що всі були живі та здорові, хоча і шоковані також, як і я. Я вже спокійно готував собі вечерю, коли трапилося це – повітряна тривога, раніше я її чув, коли її перевіряли, проте зараз цей звук не був аж ніяк простим, я підриваюся зі стола та кличу матір, щоб ми пішли у підвал. Я пам’ятаю, що в той момент я не лякався, я переживав, чи мама почула цю сирену та чи в безпеці мої рідні.

17 день. Вій сирен, незважаючи на небезпеку, уже не викликав такої напруги, як раніше, я спокійно і зібрано вставав та йшов у підвал.

Єдине, що відбулося в той день, це те, що сусідський дім загорівся через проблеми з газом,

ніхто не постраждав, бо в той час там нікого не було.

56 день. День 56 дня зустрів мене дуже сумною звісткою: моя однокласниця з минулого навчального закладу втратила батька та старшого брата від удару ракети. Я з нею не дуже сильно спілкувався та це був мій минулий заклад, але я написав мої побажання та про себе думав, чи допомогли б мені ці побажання в цій трагедії.

124 день. Звістка про те, що ракетний удар попав по нашому торговому центру «Амстор» у той момент, коли там знаходилося 1000 людей, була жахливою. Із 1000 людей загинули 22 і 61 поранені...

У цей день я знову згадав, чому повітряна тривога це не просто звук, який рятує тебе від уроку, який ти не любиш.

256 день. Сестра та батько повернулися додому, це був найкращий день у моєму житті, а звістка про те, що батько буде знаходитися в Кременчуці та працювати тут, була просто прекрасна!

522 день. Цей день став для мене найбільш стресовим днем у моєму житті. Настільки, що мама знайшла декілька сідих волосин у мене на голові, а все це тільки через маленьку сторінку тексту, де наказувалося моєму батьку йти на фронт для інструктажів та воєнних дій.

545 день. Цей день став для мене великим полегшенням: батька відправили назад, і він був здоровим, просто трохи стомленим, що проспав аж 18 годин, проте це мала ціна за життя.

712 день. Сестра приїжджає з Києва заради мене, точніше заради мого дня народження.

812 день. Уперше почув ППО так близько до нашого дому, тому що над нашим домом збили шахеда, обламки якого трохи пошкрябали дах.

1000 день. Ну ось і минає тисячний день у цій війні. Настрій нормальний, працюю і не панікую, недалеко від дому люди збирали протитанкові їжаки, я приніс їм бутерброди поїсти, бо від своєї роботи вони години 3 не відлипали, а сили треба мати! Цей вклад маленький, проте і мені 15 минає, я можу тільки іноді донатити на дрони, готувати їжу для старших та не панікувати, щоб не добавляти роботи людям, що роблять важливі речі, бо цей мій вклад до перемоги!