У мене є чоловік і двоє дітей. Ми з чоловіком працюємо. Дуже тяжко дивитися на цю війну і бачити, скільки горя вона принесла. Дуже багато смертей. Два мої брати померли на війні. У нас на вулиці вже чоловіків не залишилося. Ми нікуди не виїжджали. Моя мама дуже хвора, вона нікуди не хоче їхати, і я її не можу покинути.

Люди не втрачають надію – це саме перше, що вражає: що люди тримаються. 

Долати стрес ми вже навчилися, а психологічні труднощі – це те, що діти з кожним ударом стискаються.

Хочеться, щоб був мир, всі раділи, щоб більше не було цієї війни. Щоб усі будівлі відновили і людям допомогли. Щоб все квітло, щоб країна розквітала.