Дар’я Музика, учениця 11 класу Броварського ліцею № 1 Броварської міської ради Київської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Вечканова Галина Олександрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Бути українкою – велика честь для мене. Адже український дух увібрав у  себе неповторну історію, культуру й духовні цінності нашого народу, які роблять мене сильною особистістю і додають упевненості в повсякденному житті. Отже, бути українкою – це передусім успадкувати величезний скарб, залишений попередниками. Відомо, що українська культура й історія вбрані в народні легенди, пісні й вірування.

Позначені величезним розмаїттям звичаїв. Усі традиції, укорінені в нашій пам’яті, зберігаються та передаються з покоління в покоління, нагадуючи про важливість спадку предків. Це не лише предмет великої гордості, але й потужна сила українства у крокуванні до світу.

Усвідомлюючи свою суть, я наповнююся особливим внутрішнім бажанням зберігати та розвивати український космос. Адже наші традиції, які знайшли відображення в мистецтві та культурі, є невід'ємною часточкою кожного з нас. І ще один важливий сегмент української суперсили – Мова. Це не просто засіб спілкування, а незаперечне підтвердження нашої національної ідентичності. Вона віддзеркалює багатство нашої спадщини, виражає почуття гідності та гордості.

Мова – міст, який поєднує нас із минулим, утверджує нашу унікальність у сучасному світі. Солов’їна не тільки символом історичних надбань, а й свідчення Незалежності, яку наш народ виборював століттями.

Згадаймо сотні заборон української мови: Петрові циркуляри 1700-тих років, маніфести Катерини II, Карлівські укази 1800-тих років – усі ці документи творилися з єдиною метою: знищити нашу калинову. Але, незважаючи ні на що, народ зберіг цей скарб. І сьогодні вивчення та застосування української мови  –  активний внесок у збереження самобутності держави.

Адже після багатьох років панування чужинців, вона стала інструментом, який утверджує наше право на самовизначення.

Доречно пригадати слова відомої української поетеси Любові Забашти:

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінок зодягайся, моє щире слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Разом з тим, бути українкою – це означає мати в собі часточку того непереможного духу нашого народу, який дозволив пройти крізь усі тяжкі випробування. Здолати труднощі, зберегти свободу й волю до життя – це і є справжній подвиг українців, який наповнює мене вірою у власні можливості.

Київська Русь, Запорізька Січ, УНР, голодомор, більшовицькі репресії –  окремі етапи сходження нації до вершин власної сили. На жаль, і сьогодні Україну хочуть позбавити незалежності, культури й історії. Але наш народ ніколи не здасться: волонтерство, героїзм воїнів, а також потужний громадський рух – яскраве свідчення того, що ми не просто спостерігачі, але і активні учасники становлення сучасної держави.

Тож бути українкою – це взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї країни та усвідомлювати, наскільки твої дії впливають на її подальший розвиток. Патріотизм і державництво, незламність і підтримка один одного у хвилини тяжких випробувань, усвідомлення своєї суті й відновлення українських традицій – у цьому і є сила нашої нації.

Заради наближення Перемоги України я долучаюся до розвитку різноманітних сфер життя нашої країни. Участь у громадських ініціативах і прийнятті рішень парламенту, обговорення шляхів щодо покращення українського суспільства, створення різноманітних волонтерських проєктів – напрямки моєї діяльності, як громадянки України. Підтримка майстрів мистецтва,  організація заходів, націлених на відновлення наших традиції, презентація України на міжнародних майданчиках – ось моя повсякденність.

Я глибоко переконана, що кожний маленький крок, зроблений нами, наближає до великої Перемоги – утвердження України в цілому світі.

Отже, бути українкою – це суперсила, якою наділені не всі. Я пишаюсь своєю нацією. Вона незламна, сильна і потужна. Я вірю у світле майбутнє свого народу і мислю словами великого Кобзаря:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

(«І Архімед, і Галілей»)