Юзьків Ірина, учениця 9 класу Червоненського ліцею Червоненської селищної ради Житомирської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Захаркевич Валентина Леонідівна

Моя Україна майбутнього

Війна – жахлива подія, яка веде за собою розруху, знищення та загибель людей. Чомусь у сучасному світі це відбувається, хоч люди завжди прагнуть миру. Зараз Україна переживає надзвичайно важкі часи у своїй історії, кожен українець страждає та несе відповідальність за своє майбутнє та майбутнє України. Серед українців виростає нове покоління, яке вирішило вступити в цю війну - війну за свій шлях. Все частіше українські діти та молодь зустрічаються з учасниками АТО на сході України та ООС, вивчають історію повномасштабної війни з росією. Це національно-патріотичне виховання. Воно  формує свій погляд у дітей та молоді на війну.

Тепер для них це не просто битва за територію, а й війна за суверенітет та свободу нашої держави. Також ці зустрічі відкривають для молоді можливість зрозуміти значення свободи та незалежності. Молоді люди починають розуміти, що вони є спадкоємцями великої історії та мають відповідальність перед майбутніми поколіннями за збереження української державності.

Молоді українці стають символом єдності та незламності нашого народу. Вони подають історію України в цікавому руслі, поширюють патріотичні відео в інтернеті. Молодь пропагує українську мову та закликає людей відмовлятися від русизмів, будь-чого російського. Але не тільки молодь допомагає у війні.

Усі мають розуміти, що зараз не можна стояти осторонь. Кожен знайде свій спосіб внести вклад у захист України. Це може бути волонтерство, донати. Багато батьків пішли на війну відстоювати свої землі та свободу зі зброєю в руках. Нині багато чиї мами та бабусі відправляють їжу, одяг та ліки на передову.

Мій батько – один із тих, хто ще з 24 лютого захищає нашу Україну. Саме його перебування на сході України давало нам силу духу та віру в перемогу нашої держави. Він є прикладом для нас боротися та вірити у свою країну. Ми, його сім’я, підтримуємо його всім серцем та молимося за перемогу, щоб усі повернулися живими.

Спільна робота, взаємна підтримка та взаєморозуміння — складові до успішної війни за свій шлях. Але потрібно пам’ятати, що кожен внесок, чи то 5 гривень на донат, чи то домашні вареники, які ти зробиш сам, чи то лист воєнному ЗСУ, в який ти вкладеш частинку душі, матиме велике значення у національній підтримці нашої держави.

Наша спільна допомога зробить війну України за її шлях успішною та досконалою і допоможе нам побачити яскраве майбутнє для нашої країни, де люди будуть щасливими, вільними, незалежними та патріотами своєї держави. Війна за свій шлях – це війна, де внесок кожного українця  вирішальний. Ми вже сьогодні формуємо майбутнє України, де суверенітет і незалежність не є пустими словами, а справжньою цінністю нашого народу.

Наша готовність віддати життя за цей шлях вражає, і це свідчить про силу та незламність нації. Кожен із нас повинен обрати свій шлях, щоб боротися та відстоювати себе та свою державу. Ми повинні розуміти, що ми нащадки не рабів, а мужніх та свободолюбних козаків, тому не повинні підкорюватися.

Отже, війна за свій шлях не тільки випробовує націю, але й формує нове покоління українців, готових стати захисниками своєї країни та її історичного спадку. Це покоління – наш найдорожчий скарб, який веде Україну до сучасного та світлого майбутнього.