Олег живе і працює в Києві й дуже переживає за своїх батьків, які перебувають в окупації на півдні країни. Добре, що є можливість спілкуватися через Вайбер. 

Я - з Нікольского Донецької області, працював в Ощадбанку. У мене було звичайне мирне життя.

На ранок 24 лютого я був у Києві. Зранку написали в усіх групах, в усіх інформаційних каналах, що почалася війна. Мені потрібно було їхати на роботу. Було багато людей, які хотіли зняти готівку.

Мої батьки залишилися на окупованій території і не можуть зараз виїхати – оце найскладніше.

Ми підтримуємо зв'язок через Вайбер, багато вони не розповідають. У мене мама-пенсіонерка, батько фермер. Комунікації, кажуть, що є. Продукти є, а з медикаментами як – не знаю. Майже всі мої друзі виїхали. Залишилися тільки родичі-пенсіонери. Вони не виїжджають, тому що не хочуть залишати свої домівки.

У мене в родині всі завжди на нервах, переживаємо один за одного.

Я думаю, що це все надовго. Закінчиться, можливо, років через три.

Зараз дуже важко про щось мріяти, бо я не знаю, що буде завтра.