У 2018 році я виїхала з Єнакієвого до Кропивницького. Тут народила синочка. У перший день війни 2022 року прокинулась від того, що щось гуділо. Життя у місті зупинилось, машини й таксі не їздили по дорогах. Багато людей почали виїжджати, але я нікуди не евакуювалась. Пережите у 2014 році мене лякало більше: тоді я жила без світла та води декілька місяців. Зараз у мене все є, але поряд немає рідних, які залишились у Єнакієвому. Дуже за ними сумую. Чекаю на закінчення війни, щоб ми могли возз’єднатись. Дуже хочу повернутись додому.