До війни моє життя було щасливим. У перший день війни я не розуміла, що мені робити. Потім опинилась в окупації. Селище було відрізане від зовнішнього світу, не працювали магазини. Мене шокувало, що довелось жити в скрутних умовах. Росіяни накривали селище «Градами» та артилерією.

Моя дитина потрапила під обстріл, після цього довелось лікуватись. 

Я знайшла перевізника й виїхала з дитиною. Дорогою ми потрапили під обстріл, дитина була дуже налякана. Зараз ми живемо у Кропивницькому. Тут значно спокійніше. Я чекаю миру та перемоги. Дуже хочу повернутись додому.