Я була на навчанні за кордоном, коли почалася війна. У Маріуполі залишались бабуся, мама та сестра. З ними не було зв’язку біля двох тижнів. Я дуже хвилювалась. Кожного дня молилась та перевіряла телефон. Коли рідні виїхали, то розповідали, як бачили вбивства людей, на вулицях було багато мертвих. Це був жах, який вони не забудують ніколи. Найбільше мене шокувало, що все це бачила моя молодша сестра.

Будинок моєї бабусі пограбували. Вона досі не може це зрозуміти та прийняти.

Зараз мої рідні поряд зі мною, це головне. Ми живемо в Києві. Своє майбутнє я бачу в Україні. Не хочу виїжджати за кордон.