Зімачова Валерія, 9 клас
Середино-Будський ліцей №2 Середино-Будської міської ради Сумської області
Вчителі, які надихнули на написання есе: Ген Інна Василівна, Покотіло Алла Юріївна

Війна. Моя історія

О сьомій ранку я як завжди прокинулася й почала збиратися на уроки, але мені зателефонував друг і сказав, що почалася війна. Спочатку я подумала, що це жарт, але, зайшовши в соціальну мережу «Тік Ток», я зрозуміла, що слова друга - не жарт. Для мене було дуже важко це усвідомити, я плакала, думала, що це сон, надіялася на краще, думала й говорила: «Може, скоро все це закінчиться». Але, на жаль, до цих пір війна продовжує забирати життя багатьох українців та наше майбутнє.

Дата 24.02.2022 назавжди змінила моє життя, це ніби «до» та «після». За рік війни я багато чого переосмислила, наприклад, де справжній друг, а де лише знайомий, я навчилася підтримувати й заспокоювати людей та себе. Мені й багатьом тисячам дітей в Україні довелося швидко «подорослішати».

Улітку 2022 року я покинула рідне місто й переїхала до села. Там я почувала себе безпечніше, але часто навідувалася до свого міста, бо воно - це вже частина мене. У новому домі, в іншому місті, із іншими людьми мені було важко, та я ніколи не втрачала надії на краще. Іноді дуже сумую за своїми друзями, бо всіх нас розкидало у різні куточки світу. Восени почали вимикати світло. Спочатку мені було дуже страшно через мій страх темряви, але згодом я призвичаїлася до темряви. Ми з мамою робили свічки, також виготовляли їх для наших військових.

Війна - це надзвичайно важка подія для всієї України. Ми витерпіли багато чого. Навіть раніше нас пригнічували, намагалися заборонити нашу мову, але наш народ не підкорився, усе витерпів. Тодішні українці змогли довести всім, що вони єдині й незалежні. Зараз ми продовжуємо відстоювати нашу гідність, бо українці - це велика дружна сім’я. Я вірю в нашу перемогу, я вірю в Україну!