Борису 23 лютого виповнилося 60 років. Вже наступного дня його життя різко змінилося. В українському небі пролітали ракети. Його село миттєво об’єдналося. Чоловіки будували блокпости, жінки плели маскувальні сітки. Люди не рахували ані грошей, ані часу, віддаючи все, заради спільної мети. Волонтери з села почали випікати печиво, виготовляти сухі пайки для військових шпиталів. Особливою гордістю Бориса стало так зване "кухонне військо", яке організувало випікання солодощів для солдатів. Борис мріє про мирне життя і щоб його онуки росли в Україні без вибухів, без втрат і без страху.