Ларису вранці 24 лютого 2022 року розбудило гучне ревіння ракет, які пролітали над її будинком. Разом із сином та сусідами жінка намагалася залишатися спокійною та обговорити дії в разі прямої загрози. Вона згадує, як одразу були зібрані документи, ліки, вода, і мінімальний запас продуктів. Проте не залишати свій дім родина вирішила свідомо. Від початку повномасштабної війни Лариса стала організаторкою допомоги для військових. Вона з мешканцями своєї вулиці розподілила обов’язки: хтось приносив постільну білизну, хтось ділився запасами їжі, а хтось шив необхідні речі.