У перший день війни страх охопив мене з перших хвилин. Спочатку все було спокійно, а десь за місяць вибухи вже гриміли майже без зупинки. Магазини закрилися, вулиці спорожніли. Снаряди падали в житлові будинки, і люди гинули. Мені було важко зрозуміти, як усе так швидко змінилося. У мене стався інсульт через стрес. Я боялася за своє життя і життя близьких. Розуміла, що ситуація буде погіршуватись. Вирішила виїхати, бо залишатися було небезпечно.

Зараз мого дому немає, але я чекаю миру, щоб повернутися. Мого будинку більше немає. У місті зруйновані садочки та лікарні. Я дуже хвилююсь за своє майбутнє. Здоров’я дуже постраждало. Сподіваюсь, що дочекаюсь перемоги.