Мама Ярошенко Ірина:
- Це було 26 квітня 2015 року. Тут уся молодь зібралася. Почався несподівано обстріл, розривалося все в повітрі. Вони, 19 осіб, один на одного всі попадали, бо тікати нікуди тут. Страшно!
Син Євген, 16 років:
- Ми гуляли з друзями в компанії в селищі Новолуганське, у центрі. Відзначали день народження друга. І раптово о 9:45 почався обстріл, і снаряди розривалися над нами. Осколки розліталися – і моєму другові чиркнув по руці, а мене поранило в шию.
Це було дуже несподівано, ми навіть не очікували. Я відійшов поговорити по телефону й раптово, коли я взяв трубку, почався обстріл. Почали розлітатися осколки. Спочатку я розгубився. Потім дивлюся, що хлопці всі поховалися за будівлю. Ну, я побіг туди ж. Але в мить, коли я біг, я отримав поранення.
Спочатку я не зрозумів, звичайно, що мене поранило. Я думав, може, це просто дрібниця. Але потім, коли ми вже сховалися, я встав на коліна, щоб сховатися від осколків. Відчуваю, що я починаю втрачати свідомість. В очах почало темніти – і тоді я зрозумів, що у мене поранення, тому що я відчув, що у мене дірка в шиї. І тоді мене віднесли до батьків.
Ірина:
- Ми теж упали всі на підлогу на роботі. Я почала телефонувати: «Синку, ти де?» Він каже: «Мамо, я, по-моєму, поранений».
І потім хлопці його буквально під обстрілами хвилин через десять принесли до мене в магазин. І там першу допомогу надали. Ні швидкої, нікого в нас немає, тому добре, що моя сестра двоюрідна медик. Вона надала першу допомогу.
Я кажу: «Тобі дуже боляче?» Він каже: «Таке відчуття, що просто кулаком в шию вдарили». Коли першу допомогу надали і вийшли на лавочку до під’їзду, тоді його почало так трясти, що ледве заспокоїли.
Ми звернулися в лікарню, поїхали в Артемівськ. Але в нас в Артемівську немає нейрохірургів, у Донецьку прооперували. Дві години операція йшла. Осколок не дістали, тому що він у шийному хребці. Дитина залишилася з осколком. Там усі нервові закінчення. Лікарі кажуть, якби його зачепили, то він просто овочем залишився б.
Євген:
- Іноді буває біль у шиї. Але я не особливо його відчуваю. Хіба що тільки рух у правий бік шиєю робити важче, ніж у ліву, тому що заважає трохи.
Займався важкою атлетикою з друзями в спортзалі. Мені довелося відмовитися від цього. Грав у футбол раніше, але зараз не граю, бо осколок заважає. Мені не можна робити різких рухів, тому що будь-який необережний рух – і він може поворухнутися і порушити якісь нерви.
Раніше мріяв, що буду добувати медалі, отримувати грамоти. Але після поранення будемо тепер якось обходитися без цього.
Ірина:
- Здоровий, і слава Богу. Звичайно, не радує, що осколок залишився в шиї. Він почав капсулюватися. Усе нормально. Діди ще з часів війни живуть із такими.
Євген:
- Мені зателефонували з Фонду Ріната Ахметова, запропонували путівку в санаторій для оздоровлення. І так я потрапив сюди. Припинилися часті болі в шиї. Тут мені подобається, тут озера. Є де провести час. Я дуже вдячний, тому що я мріяв влітку з’їздити кудись відпочити. І ось потрапив сюди. Сподіваюся, що надалі зможу займатися важкою атлетикою, якщо щось виправлять. Ну, а так – буду плаванням. Намагаємося жити далі, не розслаблятися.
.png "Імена")
