Сім’я Юлії Андріївни вже ніколи не збереться за столом у повному складі, адже росіяни вбили брата, а тато безвісти зник під час окупації

Я була у Попасній - якраз приїхала з навчання додому на канікули, але 24 лютого всі новини почали повідомляти про вторгнення росії. Потім у мережі з'явилися фото і відео з руйнуваннями й убитими українцями. Все це дуже вводило мене в депресію.

Другого березня прилетіли перші снаряди у наше місто, ми з сім'єю два тижні ховались у підвалі будинку. Нам не вистачало води та продуктів, не було світла, але добрі люди поділились з нами консервацією.

Одного дня біля будинку впав снаряд від «Граду», і ми перейшли у бомбосховище у центрі міста. Там ми прожили ще один місяць.

Одинадцятого квітня мені та моєму молодшому брату вдалося виїхати в Дніпро, а мої батьки залишилися вдома.

Через тиждень мені повідомили, що мій старший брат загинув під час обстрілу, а російські військові вивезли маму у Первомайськ.

На той момент частина міста була окупована. На жаль, мій батько вважається безвісти зниклим. Наразі з мамою немає зв’язку.

Мене зворушило те, що наш український народ найщиріший і найдобріший. Наші люди завжди готові прийти на допомогу один одному.

Зараз я навчаюся на другому курсі педагогічного інституту.