Війна застала мене у Херсоні. З першої хвилини я почула вибухи — це був справжній жах. У мене дитина з інвалідністю, тому чоловік одразу вирішив вивезти нас. Ми також забрали сусідку, бо її рідні були далеко. Їхали через Чорнобаївку, дорогою було дуже страшно. Ввечері того ж дня росіяни вже нікого не випускали. 

Ми приїхали до Кропивницького. Там нам допомогли продуктами та дали прихисток. Прожили там пів року, а потім вирішили переїхати ближче до дому.

Після звільнення Херсона ми їздили подивитися, що залишилось. Наш дім тільки побило осколками, але труби порвало.

Зараз я чекаю миру і мрію повернутися додому. Дуже хочу, щоб закінчилась війна.