У перший день війни я почула вибухи. Росіяни почали бомбити аеродром. З Краматорська почали виїжджати люди, на заправках були величезні черги. Потім почалися обстріли у місті. Я винесла матраци в коридор і спала на підлозі. Снаряди прилітали у сусідні будинки. Місяць я прожила в Краматорську, а потім з чоловіком виїхала до Дніпра. Після обстрілу вокзалу ми побоялись евакуюватись потягом, тому виїхали автобусом. 

Я думала, що виїжджаю ненадовго, але вже рік живу на чужині.

Мене приємно вразили люди в Рівному, де зараз живуть мої батьки. Дуже гарне ставлення до переселенців та розуміння ситуації. Сподіваюсь, що ми збережемо людяність та житимемо ще краще після перемоги.