Мені вже 72 роки, я з Костянтинівки. 24 лютого був вдома, спав. Ну, зранку прокинувся, увімкнув телевізор, а там по всім каналам говорили, що на Україну напала росія. 

А потім – почалося: місто руйнують, над головою літає – довелося виїхати. Виїхати з дому в 72 роки, звісно, не легко. Мене племінник забрав до себе на своєму автомобілі. Дорога пройшла добре, ніяких проблем не було по дорозі.

Шокує, що люди гинуть, і не зрозуміло, за що вони гинуть.

Я не знаю, коли це все закінчиться, і навряд чи хтось скаже, коли. Хотілося, щоб вже вчора, а так - не знаю. Ми чекаємо на перемогу.