Війна почалася несподівано, і життя стало зовсім іншим. Коли почалися обстріли, більшість людей виїхали з міста, а я залишилася. Вирішила не покидати рідні місця, бо тут моє життя і пам’ять про минуле. Місто Оріхів змінилося — вулиці пусті, багато магазинів закриті, і здається, що час тут зупинився. Я поїхала в село, думала, там буде спокійніше. Потім повернулась в Оріхів. Там не було газу. Я постійно бігала в укриття, не встигала приготувати їжу.

Через обстріли довелось виїхати. Я не могла залишатись з дитиною у місті поблизу лінії фронту. 

Зараз я живу в Запоріжжі, щодня слухаю новини, щоб знати, що відбувається в Оріхові. Війна навчила мене цінувати спокій і маленькі радості, які раніше здавалися буденністю. Хочеться вірити, що скоро все повернеться на свої місця і буде мир. Кожен день для мене — це виклик, але я не здаюся.