У перший день війни мені подзвонив син та сказав, що почалась війна. Ракети і снаряди летіли через мою вулицю. Я часто сиджу в погребі, бо іншого сховища у місті немає. Дуже страшно, бо не знаю, куди впаде. Бахкає постійно, прилітає і до мого подвір’я. Магазини у місті закриті. Мене рятує врожай з городу. Аптеки також не працюють, а медикаменти потрібні. Поки власних ліків вистачає. Я поки залишаюсь вдома. Виїжджати нікуди не хочу. Дуже чекаю миру. Моя душа болить за Україну і наших людей. Сподіваюсь, скоро настане перемога.