"Ми прокинулись від вибухів, які були дуже близько від нашого дому"

Я прокинулася, хотіла побачитися з друзями. Тому що я хворіла, не ходила до школи. Мама сказала, що я сьогодні нікуди не йду. По телевізору сказали, що розпочалася війна. А за вікном летіли ракети, дуже страшно було.

Довелося покинути рідний дім. Дуже було важко. Страшно було прокидатися вночі, коли були прильоти. Але зараз усе налагоджується, все більш-менш добре.

Ми отримували гуманітарну допомогу, всього вистачало. Батькам довелося шукати нову роботу у новому місті, шукати нову домівку. Багато родичів залишилося у Краматорську. Дуже хвилююся за них. Ми підтримуємо зв'язок.

Дуже було страшно о другій ночі. Ми попрокидалися від вибухів, які були дуже близько від нашого дому. Всі бігли до ванної, сиділи, слухали, рахували. Було страшно. Потім переїхали до Мирнограда - тут набагато спокійніше. Але все одно страшно, коли щось летить. Якщо раніше я спала дуже міцно, то зараз чую кожен шурхіт. Прокидаюсь, прислухаюсь до всього.

Виїхати було не тяжко. Ми виїхали, коли прилітало ще достатньо далеко від дому.

Життя змінилося у тому сенсі, що тепер я нічого не планую, а живу одним днем. Було дуже багато планів: хотіла вступити до Харкова, там учитися і жити, але вже немає такої змоги. Сподіваюсь, що війна закінчиться, і я ще там побуваю. Дуже гарне місто.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/