Як і всі люди нашої країни спали в такий час вдома, це було дуже гучно та несподівано, всі прокинулись та дуже злякались, особливо - діти. Втрата роботи, великі ціни на продукти, треба різко все змінити всі та почати економити. На початку війни частенько давали гуманітарну допомогу. Шокувало те, що з кожним днем стає все гучніше та страшніше і довелось їхати в іншу область.

Ми виїхали, але не всі. Потім ми повернулися тому, що було треба поспішати поховати брата, він захворів та помер. Коли сумуєш за домівкою та знаходишся в тисячі кілометрах від дому через війну, то нічого не може радувати.

Я перукарка та манікюрниця, але працювала не за професією. Зараз стою в центрі зайнятості. Ми переможемо цю війну і все буде гаразд.