Коли дізналася про початок російського вторгнення, працювала та жила у місті Костянтинівка, діти навчалися у школі...

Найважчим під час війни була розлука з дітьми на довгі 8місяців, вагітність та чітке рішення - народжуємо!

Найважче це знімати житло, та почуватися безпорадними через брак і неможливість працювати.

З гуманітарною катастрофою стикнулися, був брак води, та ми усіма силами збирали кошти та замовляли воду по 1 грн за літр.на тиждень це мінімум 1000грн.

Чоловік брався за будь яку роботу.

Війна нас зблизила та навчила жити однією секундою, цінності змінились навіть у дітей. Усі ми стали більш уважнішими, ласкавіше один до одного. Наразі проживаємо разом окрім доньки, вона навчається у іншому регіоні. 

Наразі я у декретній відпустці . Працювала до війни продавцем, чоловік працював на заводі ООО"Свинець" бригадиром, та зараз вимушений працювати будь де. 

Приємними моментами під час війни були наша довгоочікувана вагітність, народження сина.