Василівка опинилась в окупації від початку війни. Мені страшно було дивитись на росіян. Я думала, що це ненадовго і скоро все закінчиться. Води і світла не було. Мені важко було. Їжу я готувала на багатті. Найбільше мене шокували обстріли. Щодня лунали вибухи, це був жах. Будинки горіли постійно від бомбардувань. Я з родиною виїхала, коли вже стало нестерпно залишатись. Вирішили далеко не їхати,  бо чоловік працював у Запоріжжі. Зараз чекаю лише на мир. Дуже хочу повернутись додому.